Ковельські філологи побували на Полтавщині - батьківщині багатьох видатних особистостей

Ковельські філологи побували на Полтавщині - батьківщині багатьох видатних особистостей

Традиційними для філологів міста стали виїзні вересневі самоосвітні семінари під гаслом: «Пізнаємо Україну!» Цьогорічна програма роботи передбачала поглиблення знань про перебування Т. Шевченка в Україні у 1843-45 рр., про написання портретів родини Закревських на теренах Березової Рудки на Пирятинщині. Мали можливість оглянути маєток, бальну залу, де Тарас Шевченко танцював із красунею Ганною Закревською, а також екскурсовод запропонувала ознайомитися з експозицією музею Д. Луценка, відомого поета-пісняра, який народився саме в цій місцевості. Вразила вчителів піраміда-усипальниця роду Закревських.
Гостинно зустріла нас Мар’янівка – батьківщина Євгена Гребінки, побувавши в місцевому музеї, ми дізналися про родину Гребінок, яка дала людству не тільки талановитого байкаря, але й Миколу, талановитого архітектора, який забудував набережну Петербурга, не повторивши жодного разу стилю будівель північної Пальміри. Ми вшанували пам'ять відомих українців на могилі біля пам’ятника, де вдячні односельці впорядкували родинне поховання. 

Побувати на Полтавщині й не відвідати села Біївці – батьківщину безсмертного В. Симоненка – це ганьба для філолога, тому вдихнути повітря сільської хати під очеретом, де по земляній долівці ступала нога талановитого «витязя молодої української поезії», було за честь нашій ковельській громаді. Цікавою та багатою виявилася експозиція шкільного музею поета у селі Тарандинці, де старшокласник В.Симоненко отримав золоту медаль за навчання.

Короваєм на вишитому рушнику зустрічали нашу освітянську делегацію у Лубенській спеціалізованій школі № 6, де працює Оксана Білан, лауреат всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2013», яка провела для нас майстер-клас, презентуючи  напрацьований досвід. Зустріч була продуктивною, бо мали можливість заслухати інформацію директора школи Лариси Деркач та обмінятися своїми педагогічними набутками.

Далека кобеляцька слобідка Суха, батьківщина Олеся Гончара, зустріла нас у надвечір’я. Родинне гніздо Біличенків на хуторі стало для Олеся першою школою життя, а вже згодом, обравши прізвище матері Гончар, пішов в літературні світи як талановитий прозаїк, творець українських шедеврів «Берег любові», «Тронка», «Прапороносці». Вимирає слобода Суха, залишилося всього 36 людей, решта шукає кращої долі по світах, знав би Олесь Терентійович, що пусткою повіє від його рідної землі волинським філологам, неодмінно відгукнувся гнівним словом до сучасників.

Вивчаючи досвід видатних українських педагогів, завернули ми і в Ковалівку, де знаходилася колись трудова колонія для «важких» підлітків, якою керував Антон Макаренко. Учителі були вражені величчю музейного набутку, який розташовується на двох поверхах червоної будівлі, цікаві підходи до виховання молоді цього педагога надзвичайно актуальні, а ще не можна змиритися з думкою, що українська педагогічна наука якось сторониться вчення Макаренка, а японці взяли повністю на озброєння й популяризують у сучасному суспільстві.
Ювілейна дата І. Котляревського з нагоди 250-річчя від його народження покликала ковельських філологів долучитися до активного святкування, відвідавши літературно-меморіальний музей видатного письменника в Полтаві. Ми мали змогу почути багато нового про його родовід, побачити прижиттєві видання «Енеїди», театральні афіші «Наталки Полтавки» та «Москаля-чарівника». Пані Наталія Прокопів уже вкотре сіла за сімейний рояль Котляревського, продовжуючи наші традиції, екскурсія була цікавою та насиченою, працівники музею не хотіли нас відпускати, дивували речами-реліквіями, зібраними у сімейних архівах жителів Полтави. 
   
Сюрпризом для колег став майстер-клас з виготовлення полтавських галушок в етномузеї села Абазівка, ми не тільки вчилися кулінарним хитрощам, а й дегустували живе пиво, яке популяризує чеський пивовар з українського хмелю. Зарядившись позитивом від споживання екологічно чистих українських продуктів, прийшли до висновку, що наша земля надзвичайна, якби на ній господарювали з любов’ю такі креативні люди, як в Абазівці. 
 
Село Веселий Поділ Семенівського району подивувало нас своїми таємницями, це не просто батьківщина Леоніда Глібова, це місце зустрічі Олександра Пушкіна з Анною Керн, це родинне гніздо панів Мещерських, які зібрали унікальну колекцію картин, серед яких був шедевр Боттічеллі, це прокляття рубінових сережок від Н. Пушкіної до Р. Горбачової, це унікальний портрет Г. Родзянка, написаний Т. Шевченком. Але найбільшою несподіванкою для нас стала зустріч з головою ОТГ Людмилою Малишевич, головою села Інною Календар, екскурсоводом Лідією Забарою, педагогами сільської школи та «Пекельною кухнею», ці славні полтавці влаштували для нас справжнє свято з короваєм, піснями, танцями, екскурсією, щедротним частуванням. Ці люди переконали нас укотре, що українці – унікальна нація, яка знає свою історію, з любов’ю творить  своє сьогодення і вірить у щасливе майбутнє.
 
Людмила Барановська, заступник директора з НВР КЗ «Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки».




Читайте також:

09 жовтня 2019
Фотогалерея
Анонс
Програма про наше місто
Посилання на сайти