Історична довідка

Ковель – одне з найдавніших міст Волині. Археологічними розкопками доведено існування тут поселення мідно-кам’яної доби (середина ІІІ тис. до н.е.) Є різні свідчення про багату та давню історію Ковеля, зокрема крем’яні сокири, списи, серпи, що  були віднайдені свого часу на Ковельщині. В ті стародавні часи Волинь вкривалася людськими поселеннями, або „стоянками”. Як правило, наші предки селилися в захищених місцях, біля водоймищ. О. Цинкаловський, досліджуючи перші поселення на Волині, підкреслював, що на місці, де постав Ковель, було виявлено багато камінного знаряддя, а також бронзових наконечників списів, римських монет.
Легко здогадатися, чому серед боліт, у лісі поселилися древні люди, де з часом виросло місто. Сама природа створила захисні споруди від ворогів. Кмітливому, древньому архітектору лишилося вказати перстом, де викопати глибокий захисний рів, і за рахунок виритої землі підняти площину поселення над рівнем моря.

За давньою легендою першим поселенцем у тутешній місцевості був вправний майстер – коваль, тому і село, де він жив, назвали Ковле. З часом це слово трансформувалось у сучасну назву - Ковель.

На чолі міста тут у свій час стояли такі історичні постаті як князі Сангушки, королева Бона, князь Андрій Курбський та багато інших відомих діячів.

На середньовічному гербі Ковеля поряд з іншою геральдичною атрибутикою - контури веж замку і підкови – давнього символу щастя і достатку. Ці зображення відповідають тогочасній дійсності. На жаль, слідів старовинного замку не збереглося. Вчені-історики твердять, що Ковель знаходився під захистом укріпленого замку з кількома ворітьми та вежами, який, вірогідно, був розташований на острові, оточеному річкою Турією та її притоками. Навколо замку згодом і формувався центр міста, де оселялась знать, ремісники, шляхта. Ковельчани були мудрими людьми. Замок мав гідрологічні споруди, що утримували воду, яка падала на великі колеса і крутила мукомельний механізм. Така споруда виконувала водночас і захисну функцію, і господарську - використовувалась, як млин. Старожили пам’ятають про цей замок за переказами, в яких йдеться про те, що він був знищений пожежею. Вцілілі від пожежі ворота з вежею, як останній свідок Ковельського замку, простояли до 1805 року і були зруйновані за наказом російського генерала, графа Сергія Каменського.

Через східні ворота і міст був вихід на дамбу, яка пролягала до вулиці в напрямку Луцька. На дамбі були влаштовані винні погреби, котрі давали відчутний прибуток до казни міста й замку. Дерев’яні шлюзи утримували потрібний рівень води, яка, падаючи, крутила колеса млина.

У 1518 році своєю грамотою польський король Сигізмунд І дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебургського права. Тут почали відбуватися ярмарки і торги, запроваджувалось внутрішнє самоврядування. 

У 1543 році місто перейшло в управління ковельських старост, котрі турбувались про його благоустрій, були розпорядниками королівських прибутків, чинили суд і розправу над шляхтою і селянами.

Основу економіки міста становило дрібне товарне виробництво, що забезпечувало потреби місцевого ринку.

У ХVIII столітті Ковель був значним ремісничим і торговельним центром Волині, в якому утвердилися товарно-грошові відносини. Після третього поділу Польщі Ковель став повітовим містом Росії.

Бурхливий економічний розвиток міста припадає на другу половину ХІХ століття. Реформа 1861 року дає поштовх для нового піднесення. Прокладається перша залізниця Київ-Брест через Ковель (1873р.), розвивається промисловість, в декілька разів зростає кількість населення. Ковель за значимістю стає третім у Волинській губернії містом після Житомира та Рівного.

У 1907 році споруджено новий залізничний вокзал за проектом відомого архітектора Олександра Вербицького. Будуються кількаповерхові будинки, деякі з них і досі збереглися у центрі міста.

На початку ХХ ст. відкрито чимало готелів. Працюють тютюнова фабрика, винний склад, друкарня, книгарня, залізнична амбулаторія, школи, гімназія. Діє п’ять церков.

Місто розбудовується і стає красивішим. В будовах і вулицях, садах і скверах, творчості і наукових відкриттях є частка праці кожного ковельчанина.

Наше місто, благодатна ковельська земля, подарували Україні і світу не одну величну постать.

Ковельщина була колискою багатьом вченим, письменникам, артистам, імена яких прославили не лише синьооку Волинь, а й Україну. В цьому краї брали наснагу для творчості Т.Шевченко, І.Франко, П.Куліш, М.Старицький, М.Лисенко, М.Драгоманов. Саме тут матеріалізувались в слові Лесі Українки одвічні мрії українського народу про волю.

Проте, мирну працю Ковеля порушують Перша світова війна і революція. Місто зазнає відчутних втрат. Опинившись під Польщею, ковельчани відбудовують його, незважаючи на національний гніт і політичний геноцид, борються з поневоленням, і закономірно приходять до об'єднання із Східною Україною, як і всі волиняни.

Надзвичайно важкі випробування принесла Друга світова війна. За чотири роки окупації гітлерівці знищили 35 тисяч мирних жителів та військовополонених. Героїчна битва при звільненні Ковеля продовжувалась 127 днів і ночей, після якої лишились руїни і попелища.

Вціліло лише кілька будинків. Ковельчани взялися за відбудову. Завдяки їх самовідданій праці в короткі строки відновила роботу залізниця, стали до ладу переробні підприємства, відбудовано житло та інші об'єкти соціально-культурної сфери.

Слави міста-красеня із високим рівнем економічного та соціально-культурного розвитку Ковель набув у другій половині минулого століття.

Основною рисою ковельчан завжди була працьовитість. Вони споруджують гігант машинобудування “Ковельсільмаш”, нові об'єкти переробки, зокрема м'ясокомбінат, молокозавод, хлібозавод, заводи продтоварів, меблевий комбінат, швейну фабрику, будинки культури, кінотеатри.

Історія Ковеля надзвичайно багатогранна. Її торкнулося литовсько-руське управління і панування Речі Посполитої, царсько-російська колонізація і австро-угорське панування, сталінська диктатура і гітлерівська окупація, комуністично-радянська система і становлення незалежності України.

Від часу заснування місто було багатим на пам’ятки старовини, архітектурні споруди. На жаль, чимало з них зруйновано у полум’ї численних воєн. Цінною в архітектурному, а особливо в історичному сенсі, окрасою міста є приміщення колишньої аптеки Фрідріксона (ІХХст.), послугами якої користувалися Косачі, міської поліклініки (1910р.), приміщення Ковельського ревкому по вул. Незалежності, 132  (поч. ХХст.), ЗОШ І-ІІ ступеня № 6 (поч. ХХ ст.). Вони зберегли елементи національної стилістики і вирізняються із сучасної фонової забудови. 

Досить непроста доля духовних святинь міста Ковеля. З православних храмів до наших днів зберігся Свято-Воскресенський собор (1877р.), Свято-Михайлівська церква (поч. ХХст.), що належать до цінних архітектурно-художніх зразків Волинської монументальної архітектури.

До пам’яток старовини належить споруда по вул.Незалежності, 125. Це колишня єврейська синагога (сер.ІХХст.). Незважаючи на певні зміни в плануванні, будинок залишився унікальним зразком конструктивного рішення, зберіг характерні риси культової споруди.

Найстарішим дерев’яним храмом Ковеля є римо-католицький костел Святої Анни (1771р.), привезений із села Вишеньки Рожищенського району. Унікальною є двовежева форма храму, що властиво більше для мурованої архітектури. В Україні дерев’яних двовежевих костелів, датованих ХVІІІст., збереглось лише два. Один із них - у місті Ковелі. До числа цінних в архітектурно-художньому плані зразків сакральної архітектури належить Михайлівська церква (1903р.).

Відлунням історичного минулого і культурної спадщини Ковеля є 43 пам’ятки, що перебуває під охороною держави. Зокрема в місті споруджено пам’ятник Богдану Хмельницькому (1954р.), Меморіал Слави (1977р.), пам’ятник Лесі Українці (1991р.), Монумент на честь пам’яті жертв Другої світової війни (1996р.), Стелу пам’яті воїнам – інтернаціоналістам (2001р.), пам’ятник Тарасу Шевченку (2005р.), пам'ятник жертвам аварії на ЧАЕС (2008 р.), Стела "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору". З ініціативи релігійних громад міста відкрито храм великомученика Пантелеймона, Собор Святого Дмитрія Солунського, греко-католицький храм Блаженного Миколая Чарнецького. У 2008 році у місті відкрито культурно-просвітницький центр із виставковими залами та кімнатою-музеєм художника Андроника Лазарчука.

В міському історичному музеї зберігається та експонується понад три тисячі експонатів з історії міста Ковеля.

Ковель сьогодні – сучасне і знане місто не лише в нашій державі, а й за її межами, потужний залізничний вузол Західної України, який має вагоме стратегічне значення для держави, з'єднуючи її з багатьма європейськими країнами.

Ковель пережив злети і падіння, досягав розквіту і дощенту руйнувався, але завжди вставав у неповторній красі. Впродовж століть місто залишалося українським зі своїми звичаями, традиціями, культурою, мовою…

Фотогалерея
Анонс
Програма про наше місто
Посилання на сайти